Жовтень став урожайним для головбухів інститутів спільного інвестування (ІСІ).
НКЦПФР рішенням від 06.10.2015 № 1611 затвердила в новій редакції Положення про особливості бухгалтерського обліку операцій ІСІ (далі — Положення № 1611).
З тексту Положення № 1611 виключили згадування про рахунки та субрахунки, що використовуються у проводках. Крім того, з Положення виключили розділ, присвячений особливостям оцінки активів ІСІ.
Зникнення з Положення № 1611 вказівок на рахунки та субрахунки, передбачені українським Планом рахунків, можна пояснити тим, що ІСІ зобов'язані складати звітність за МСФЗ, а відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.99 № 291, положення цієї Інструкції не застосовуються підприємствами, що звітують за міжнародними стандартами.
Що стосується виключених норм, які торкалися оцінки активів ІСІ, то тут потрібно звернути увагу на ув'язку бухгалтерських процедур з Положенням про порядок визначення вартості чистих активів ІСІ, затвердженим рішенням НКЦПФР від 30.07.2013 № 1336 (далі – Положення № 1336).
У п. 2 видаленого розділу було зазначено таке:
Результати проведених переоцінок активів ІСІ, що здійснюються згідно з Положенням про порядок визначення вартості чистих активів ІСІ, відображаються в бухгалтерському обліку на відповідних рахунках з обліку активів, доходів, витрат або власного капіталу з відображенням у сукупному доході у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Звернемо увагу на те, що Положення № 1336 визначає регуляторні вимоги до оцінки активів ІСІ, встановлюючи спеціальні правила оцінки. Але цей регламент не є власне бухгалтерським. І далеко не завжди норми Положення № 1336 на практиці відповідатимуть тим підходам до оцінки активів, які сповідуються МСФЗ.
Вочевидь, саме тому згадування про Положення № 1336 було виключено з Положення № 1611.
Другою жовтневою новиною для головбухів ІСІ стали Методрекомендації з оцінки активів ІСІ з урахуванням вимог МСФЗ, які було затверджено 15.10.2015 рішенням Ради Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ). Деякі з цих рекомендацій перекликаються з нормами Положення № 1336. У додатку до Методрекомендацій наведено Рекомендований математичний інструментарій розрахунку вартості фінансових активів, який містить формули для визначення різних фінансових показників.
Звернемо увагу на деякі поради, дані в Методрекомендаціях.
У Загальних положеннях зазначено метод обліку придбання фінінструментів:
Звичайне придбання або продаж фінансових активів визнається із застосуванням обліку за датою розрахунку. Дата розрахунку – це дата, коли актив надається Фонду (або Фондом). Облік за датою розрахунку стосується: а) визнання активу на дату його отримання Фондом та б) припинення визнання активу і визнання будь-якого прибутку чи збитку від продажу на дату, коли Фонд його надає (параграф Б3.1.6 МСФЗ 9).
Відзначимо, що автори Методрекомендацій посилаються на МСФЗ 9, який поки не є обов'язковим до застосування1. Водночас не слід забувати, що чинний нині МСБО 39 у параграфі 38 передбачає для обліку регулярних фінансових операцій два варіанти визнання: за датою операції або за датою розрахунку.
1 Свою прихильність МСФЗ 9 автори Методрекомендацій пояснюють так: "з метою уникнення повторної перекласифікації фінансових активів у майбутньому (з настанням дати обов’язкового застосування МСФЗ 9) при розробці облікової політики є доцільним одразу застосовувати МСФЗ 9 в частині визнання, класифікації та оцінки фінансових активів".
Автори Методрекомендацій не радять застосовувати облікову політику, згідно з якою переоцінки інвестицій в інструменти капіталу відображаються не на фінрезультаті, а в капіталі:
є недоцільним застосування до фінансових активів, що перебувають в активах ІСІ, можливості, передбаченої параграфом 5.7.5 МСФЗ 9 щодо прийняття при первісному визнанні нескасовного рішення подавати в іншому сукупному доході подальші зміни справедливої вартості інвестиції в інструмент капіталу, що належить до сфери застосування цього МСФЗ, який не утримується для торгівлі.
Враховуючи драматичну волатильність нашого фондового ринку й загальні тенденції падіння капіталізації, ми припускаємо, що далеко не всі інвестори готові відображати збитки від переоцінок у звіті про фінрезультати.
Стосовно зменшення корисності фінінструментів автори Методрекомендацій висловлюють таку досить спірну думку:
Балансову вартість активу слід зменшити прямо або застосовуючи рахунок резервів. Суму збитку слід визнавати у прибутку чи збитку (параграф 63 МСБО 39).
Примітка:
Спеціальним законодавством встановлено заборону створювати будь-які спеціальні або резервні фонди в КІФ та відсутність такої можливості для ПІФ, який не є юридичною особою. Відповідно, зменшення балансової вартості фінансового активу ІСІ відображається прямо, без застосування рахунку резервів.
Звернемо увагу на те, що законодавчі обмеження стосуються "фондів", тобто, вочевидь, тут мова йде про заборону створювати капітальні резерви. А в параграфі 63 МСБО 39 йдеться про контрактивні резерви (такі як, наприклад, резерв сумнівного боргу). Навряд чи наше законодавство забороняє ІСІ резервувати сумнівні борги. Адже контрактивні резерви – це лише механізм, якиц дозволяє бухгалтеру відслідковувати визнані суми знецінення активів. Тому ми не бачимо сенсу дотримуватися процитованої вище рекомендації.
Зазначимо ще одну неоднозначну рекомендацію фахівців УАІБ:
Цінні папери, обіг яких на дату оцінки не зупинено та реєстрація випуску яких не скасована, але емітент/векселедавець таких цінних паперів ліквідований та/або був визнаний банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру за рішенням суду, оцінюються за нульовою вартістю.
На наш погляд, якщо підприємство, визнане банкрутом, володіє активами, достатніми для погашення боргів і розрахунків з власниками капіталу, то оцінка відповідних фінінструментів за нульовою вартістю виглядає надто консервативною. Адже процедура ліквідації може принести власникові фінінструментів економічні вигоди.
У тому ж дусі витримано й таку рекомендацію:
Акції українських емітентів, що не мають обігу на організованому ринку та річну фінансову звітність яких отримати неможливо, а також паї/частки господарських товариств, річну фінансову звітність яких отримати неможливо, рекомендовано оцінювати за нульовою вартістю.
Дійсно, найчастіше, відсутність фінзвітності об'єкта інвестування є вкрай тривожним сигналом для інвестора. Однак далеко не завжди затримки зі складанням та оприлюдненням фінансових звітів свідчать про знецінення вкладень до нульового рівня. Нерідко підприємства, які зазнають труднощів зі складанням, аудиторським підтвердженням, оприлюдненням звітності, продовжують мати потенціал економічних вигід. Тому обнуління інвестицій у такі підприємства може виявитися передчасним. Інша справа, що інвестору, який не має в розпорядженні фінансову звітність об'єкта інвестування, у своїх оцінках доведеться покладатися на інші джерела інформації, які здебільшого непросто знайти.
Стосовно обліку дебіторської заборгованості Методрекомендації також містять суперечливі поради – у п. 3.1.3 сказано таке:
Після первісного визнання дебіторська заборгованість обліковується за амортизованою собівартістю із урахуванням вимог до зменшення корисності.
<...>
Поточна торгова дебіторська заборгованість відображається за справедливою вартістю, яка дорівнює її вартості погашення.
Примітка:
Обліковою політикою ІСІ може передбачатись, що дебіторська заборгованість оцінюється за справедливою вартістю.
Дійсно, амортизовану собівартість боргу часто розглядають як сурогат його справедливої вартості. Однак ставити знак рівності між ними у всіх випадках не можна. Параграф 4.1.1 МСФЗ 9 чітко вказує на альтернативність таких оцінок. Параграф 4.1.5 цього стандарту надає підприємству право обрання оцінки за справедливою вартістю. Але стосовно дебіторської заборгованості така оцінка, на нашу думку, далеко не завжди свідчитиме про ефективність облікової політики. Адже в нашій країні активний ринок щодо дебіторських боргів, м'яко кажучи, не дуже розвинений.
