Традиційно вибираю одне питання, серед тих, на які довелося відповідати протягом тижня. І у фокусі уваги – витрати на позики.
МСБО 23 “Витрати на позики” вимагає капіталізувати витрати на позики, які безпосередньо відносяться до кваліфікованих витрат і обліковувати такі витрати як частину собівартості такого активу. Пункт 5 МСБО 23 містить визначення щодо витрат на позики, а саме: “витрати на позики – витрати на сплату відсотків та інші витрати, понесені суб’єктом господарювання у зв’язку із запозиченням коштів”. Чи правильно, що суб’єкт господарювання може капіталізувати лише фактично сплачені (погашені грошима) витрати на позики?
Коли я багато років тому починала вивчати МСФЗ, для мене МСБО 23 “Витрати на позики” здавався дуже простим. Але моя думка змінилась, коли довелось застосовувати на практиці, адже цей стандарт вимагає суттєвих професійних суджень.
Я розумію, звідки постало таке питання. В частині стандарту, де йдеться про початок капіталізації (не про суми, а про "дату старту"), а саме в п. 18 зазначається що витрати на кваліфікаційний актив включають лише ті витрати, результатом яких є виплати грошових коштів (в оригіналі – resulted in payments of cash), переміщення інших активів або прийняття процентних зобов’язань. Зверніть увагу – це пояснення дати старту капіталізації і виплати грошових коштів є одним з трьох тригерів, необхідних для початку капіталізації.
А щодо суми дозволеної капіталізації ми керуємося пунктом 12, згідно якого сума витрат за позиками, що підлягають капіталізації, визначаються як фактично ПОНЕСЕНІ (в оригіналі – actual borrowing costs incurred) витрати за позиками, протягом певного періоду, за вирахуванням будь-якого інвестиційного доходу від тимчасового інвестування цих позик.
Оскільки і Концептуальна основа, і МСФЗ ґрунтуються на принципі нарахування (касовий принцип застосовується лише за прямими нормами у разі наявності таких), то за моїм професійним судженням – йдеться про суму НАРАХОВАНИХ витрат, а не сплачених в грошовій формі. Вказівка щодо фактичного понесення стосується того, що капіталізовано не може бути більше ніж нараховано витрат на позики. На практиці виникають ситуації, коли за нецільовими позиками перемноження понесених (оплачених) видатків на кваліфікований актив на середньозважену ставку може перевищити суму, яка нарахована за результатами періоду. В такому випадку спрацьовує обмеження фактично понесеними (нарахованими). Якщо мовою проводок, то з кредиту витрат за позиками в дебет кваліфікованого активу може бути перенесена сума лише в межах фактичного дебету витрат за позиками.
_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2022
У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.
