Визначення фактичного отримувача доходів – справа делікатна. А оскільки від цього залежить, серед іншого, і порядок оподаткування, не дивно, що з цього приводу виникають спори. Тож пропонуємо ознайомитись із деякими цікавими висновками судових інстанцій.
Бенефіціаром є фактичний отримувач вигід і "тримач" ризиків
постанова ВСУ від 21.03.2018 р. у справі № 803/1005/17
постанова ВС від 17.02.2021 р. у справі № 808/3837/16
постанова ВС від 24.01.2020 р. у справі № 803/188/17
Фактичним отримувачем доходу (бенефіціарним власником) визнають особу, у якої наявні правові підстави для безпосереднього отримання такого доходу та яка є безпосереднім вигодоотримувачем, тобто отримує вигоду від доходу і визначає його подальшу економічну долю.
Пільгові ставки податку не можна застосовувати в разі, коли дохід у межах угоди або серії угод із джерелом його походження з України виплачують таким чином, що нерезидент, який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід або його більшу частину іншому нерезиденту, який не міг би застосувати пільгову ставку, коли такий дохід виплачували останньому.
Під час визначення фактичного отримувача доходу потрібно також ураховувати виконувані функції та покладені на нерезидента ризики.
Якщо компанія отримує дохід і перераховує іншій особі, то така компанія має ознаки агента, а значить не є бенефіціаром.
Також навіть якщо посередник не є агентом, але фактично перераховував кошти іншій особі, така інша особа вважається фактичним одержувачем доходу. Фактичним власником доходу не може бути його формальний власник, який має на практиці вкрай обмежені повноваження щодо доходу і діє швидше як адміністратор або представник на користь інших, зацікавлених осіб.
Застосування зменшеної ставки податку під час оподаткування виплаченого нерезиденту доходу у вигляді відсотків виникає, якщо такий нерезидент є бенефіціарним власником доходу та в разі надання таким нерезидентом довідки, яку видає уповноважений орган відповідної країни, визначений міжнародним договором України, та яку належним чином легалізовано, перекладено відповідно до законодавства України.
Для визначення особи як фактичного отримувача доходу вона має володіти не лише правом на отримання доходу, а й визначати подальшу економічну долю доходу та не бути пов'язаною договірними або юридичними зобов'язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі.
Відсутність статусу бенефіціара також слід доводити
постанова ВС від 17.02.2021 р. у справі № 808/3837/16
Висновки контролюючого органу про те, що нерезидент є агентом, номінальним утримувачем або посередником щодо доходу, не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Той факт, що компанія придбала технології на виплат або розрахувалася в інший спосіб, відмінний від одноразового платежу, не скасовує статус компанії як бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу в розумінні п. 103.3 ПКУ.
"Гуглення" податківців не є належним доказом
постанова ВС від 24.01.2020 р. № 803/188/17; № К/9901/31377/18
Аналіз баз даних інтернет-ресурсів не є належним доказом у розумінні процесуального закону, який би підтверджував, що отримувач доходу не є бенефіціарним власником такого доходу.
Резидентську довідку не можна отримати наперед
постанова ВС від 30.08.2019 р. у справі № 807/91/17
Необхідною умовою застосування правил оподаткування, передбачених міжнародним договором, є факт підтвердження статусу резидента іноземної країни компанії, кому особа виплатила дохід із джерелом походження з України на момент здійснення такої операції. Цей факт слід підтвердити документом, виданим компетентним органом відповідної держави за формою, затвердженою згідно із законодавством такої країни, його має бути належним чином легалізовано й перекладено відповідно до законодавства України.
Довідку (свідоцтво), що підтверджує статус резидента компанії, кому виплачують дохід із джерелом походження з України, має бути датовано пізніше дати відповідної видаткової операції. Жоден орган не має компетенції видавати документи, що засвідчують факт резидентства особи, наперед.
Довідка (свідоцтво), яку видано раніше дати такої операції, не є належним доказом перебування такої компанії у статусі резидента іноземної країни. Наведене унеможливлює наявність передбаченої п. 103.4 ПКУ підстави для звільнення платника податків від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України або зменшення такої суми.
Фактичним отримувачем може бути і субліцензіар
постанова ВС від 16.10.2018 р. у справі № 826/6989/15
постанова ВС від 18.09.2020 р. у справі № 826/5306/16
Неврахування контролюючим органом договірних взаємовідносин щодо використання торгового знаку між його власником і компанією, яка має ексклюзивну, персональну ліцензію, що не передається з правом надання субліцензій на використання марок власника, свідчить про недоведення складу податкового правопорушення.
Ліцензійні договори, укладені між власниками об'єктів інтелектуальної власності та контрагентами, підлягають обов'язковому дослідженню. Висновок контролюючого органу про порушення правил оподаткування доходів нерезидентів під час виплати роялті є передчасним, якщо не встановлено обсяг прав, наданих ліцензіаром ліцензіату, а також наявність у нерезидентів – контрагентів платника податків статусу бенефіціарних (фактичних) отримувачів (власників) доходу.
Компанія-нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу за субліцензійним договором, якщо має право на отримання доходу від використання відповідних торговельних марок, вільно розпоряджається ним і не має зобов'язань щодо подальшого перерахунку такого доходу третім особам.
Бенефіціарність застосовують не до всіх доходів
постанова ВС від 12.02.2020 р. у справі № 160/1061/19
Застосування концепції бенефіціарного власника до будь-яких інших доходів, аніж до процентів, дивідендів і роялті, зокрема до фрахту, не відповідає положенням податкового законодавства. Резиденти – платники податку, які сплачують на користь нерезидентів доходи у вигляді фрахту, зобов'язані утримувати з таких доходів податок за ставкою 6 %. Таку ставку не визначають як "понижена" до ставки 15 % і застосовують безумовно до будь-яких операцій із виплати фрахту на користь нерезидента.
Звільнення, передбачені міжнародним договором, надають до будь-яких платежів, які здійснюють на користь посередника в контексті інтерпретації термінів "прибуток" або "дохід". Коли виплату фрахту здійснюють на користь особи, яка є перевізником, то така виплата за своєю сутністю є доходом. Для експедитора отримана сума фрахту може відповідати або не відповідати ознакам доходу, що залежатиме від обставин укладання і виконання окремого договору (зокрема того, здійснює експедитор перевезення чи лише організацію перевезення), а також від застосовуваного права. Законодавство іншої держави може встановлювати інші, ніж законодавство України, правила визначення того, чи належить плата експедитора до його прибутку (доходу).
Банківська виписка – достатнє підтвердження отримання доходу
постанова ВС від 02.03.2020 р. у справі № 640/18930/18
Інформація щодо руху коштів за банківськими рахунками компанії-нерезидента, кінцевим бенефіціаром якого є платник податків, є належним, достовірним і достатнім доказом для встановлення фактів отримання такою особою іноземних доходів, із яких не було сплачено податок на доходи фізичних осіб. Такий платник податків не обмежений у наданні суду доказів на спростування доводів контролюючого органу, якщо такі доводи не відповідають дійсним обставинам щодо отримання доходу.
Підтверджувати бенефіціарність фінзвітністю – то зайве
постанова ВС від 26.01.2021 р. у справі № 826/6992/16
Ненадання платником податків на час проведення перевірки фінансової звітності нерезидента-позичкодавця не є підставою для висновку про порушення таким платником вимог податкового законодавства.
Платник податків не зобов'язаний мати фінансову звітність чи висновки аудиту фірми-нерезидента і надавати їх під час проведення перевірки.
Бенефіціарні "нестикування" можуть бути підставою для зупинення операцій
постанова ВС від 09.02.2021 р. у справі № 804/3589/16
Обслуговуючий банк подав інформацію щодо нового кредитора згідно з договором відступлення права вимоги до кредитної угоди, тобто кінцевого бенефіціарного власника (контролера) нерезидента. Під час аналізу наданої інформації контролюючий орган установив, що ця інформація щодо номінальних власників нерезидента не містила інформації стосовно кінцевих бенефіціарних власників (контролерів).
Тож Національний банк має право не підтверджувати можливість здійснення операції, включеної до реєстру, коли за результатами аналізу документів було виявлено ознаки, які можуть свідчити про здійснення банками ризикової діяльності, або якщо дійшов висновку, що характер або наслідки фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму.
На цю саму тему
Наші матеріали:
Бенефіціари: податковий аспект
Огляди судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
"Щодо бенефіціарних власників доходу" від 09.03.2021;
_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2021
У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.
