Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
ООО "ЛИГА ЗАКОН"
Роль неурядових організацій у лібералізації податкового законодавства

Бюджет є одним із найважливіших публічних документів, розроблених урядом, що виражає пріоритети й зобов'язання держави на відповідний рік. Зважаючи на його важливе значення для громадян країни, бюджет має бути предметом широкого розгляду та обговорення, адже кількісне вираження дохідної і витратної частин бюджету залежить від економічного стану країни. На сьогодні досить активно в обговореннях порушено питання лібералізації економіки. Простіше кажучи, лібералізація полягає у звільненні економіки від надмірного управлінського впливу державної влади та розширенні прав і свобод економічних дій суб'єктів господарювання, першочергово в політичній, економічній, культурній та інших сферах суспільних відносин.

Одним з основних напрямів лібералізації економіки в Україні й удосконалення умов господарювання є спрощення адміністрування податків і зборів, а також зниження податкового навантаження на суб'єктів господарювання. Це пояснюється тим, що податкова політика є невід'ємною частиною соціально-економічної політики країни, тому розвивається і змінюється разом із пріоритетами держави, які зазвичай зазначають у ключових стратегічних документах країни на відповідні роки.

Наприклад, на сьогодні важливими є такі документи:

– Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2020 році (звернення датовано 20 жовтня 2020 року);

– Програма діяльності Кабінету Міністрів України на 2020 рік;

– Середньостроковий план пріоритетних дій Уряду на 2021 – 2023 роки;

– Стратегія сталого розвитку "Україна-2020";

– Стратегічний план діяльності Міністерства фінансів України на 2018 – 2021 роки;

Меморандум України з МВФ "Про економічну та фінансову політику" (датовано 02 червня 2020 року) тощо.

Основними, що визначають ліберальну податкову систему як таку, є:

– створення унікальних фіскальних умов для розвитку бізнесу та відновлення економіки країни;

– розв'язання найболючіших проблем у сфері оподаткування, зокрема зниження рівня податкового навантаження на фонд оплати праці;

– оздоровлення інвестиційного клімату;

– виведення економіки з тіні – установлення обґрунтованих ставок податків і спрощення адміністрування з метою стимулювання легалізації бізнесу;

– стабільність і передбачуваність податкового законодавства.

Згаданий вище напрям лібералізації податкового законодавства та вітчизняної економіки в цілому не замикається виключно на пропозиціях профільних міністерств і відомств (наприклад, Мінфіну, ДПС України тощо), а враховує також ініціативи народних депутатів, представників Секретаріатів Комітетів Верховної Ради України, представників наукових кіл, власне самих суб'єктів господарювання та неурядових (у т. ч. громадських) організацій.

Саме історія розвитку громадянського суспільства в умовах незалежної України довела спроможність і виправданість головної місії неурядових організацій – стати громадським голосом для вирішення актуальних питань і проблем різних груп населення через побудову ефективного діалогу з державою.

Найбільш показовим прикладом урахування в цьому напрямі думок компетентних представників неурядових організацій стала ініціатива щодо проведення податкової лібералізації, започаткована у 2015 році шляхом реєстрації законопроєкту "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податкової лібералізації" від 26.10.2015 р. № 3357. Ключовим у цьому законопроєкті є пропозиції знизити ставки прямих податків, перейти до оподаткування розподіленого прибутку, спростити адміністрування і ввести мораторій на 3 роки щодо змін базових елементів податків і зборів. Незважаючи на трирічну давність реєстрації цього законопроєкту, ідеї, закладені в ньому, не канули в Лету, адже відповідно до реєстраційної картки нормативно-правового акта його було включено до порядку денного дев'ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання (постанова ВРУ від 18.09.2018 р. № 2543-VIII).

Показовість цього прикладу викликана тим, що свого часу Міжнародний валютний фонд (МВФ) заявив, що податкову реформу, розроблену депутатами Верховної Ради України без участі Мінфіну, а також зауважень і рекомендацій бізнес-спільноти і представників неурядових організацій, не можна приймати у тому вигляді, у якому вона є.

На підтвердження наведу цитату тогочасного представника МВФ в Україні Жерома Ваше: "...За нашою поточною оцінкою законопроєкту, зареєстрованого в парламенті минулого понеділка, він призведе до скорочення податкових надходжень на 9 – 10 % ВВП. Це велетенська сума. У міжнародному порівнянні вона майже безпрецедентна...".

Згаданий нормативно-правовий акт можна віднести до одного із деяких базових законопроєктів, які урядовці визначали як основні правила оподаткування в межах середньострокового і стратегічного бачення розвитку національної податкової системи.

Однак виникає цілком закономірне запитання: чому всі реформаторські спроби значною мірою були безуспішними?

Більшість експертів схилялась до думки, що ідеї парламенту гарні, але це не привід змінювати податкову модель. Також не факт, що до цього був готовий Мінфін, який відповідає за наповнення бюджету. Країна в кризі. А багато починань, що стосуються зниження ставок, можуть збільшити бюджетні діри. Хоча, з іншого боку, виведення зарплат із тіні та їх зростання збільшить купівельну спроможність, активізує роботу економіки.

Однак однозначної відповіді не було на це запитання, що пояснюється існуванням цілого комплексу причин, які, накладаючись одна на одну, тільки погіршували ситуацію.

Перша причина полягає в тому, що більшість нормативно-правових актів, що стосуються податкових змін, не містили достатнього наукового й практичного обґрунтування. Друга причина – що внесені зміни були, м'яко кажучи, не зовсім корельовано із загальною стратегією розвитку України. Третя – пасивністю більшої частини суспільства на перших етапах становлення незалежності нашої країни, у питаннях оцінки податкових нововведень.

Зараз це вже не так. Ба більше, головною рушійною силою змін є якраз не держава або вплив ззовні, а громадянське суспільство, здатне впливати на політичні рішення в нашій країні. Безпосереднім результатом усіх протестних рухів і подій стала зміна соціального портрета українського суспільства. Особливо після Революції гідності українці стали іншими. Тепер вони впевнені, що стару систему можна змінити, і не згодні знову зі своєї кишені оплачувати неспроможні спроби держави реформувати країну. Тепер громадські організації та інститути є локомотивом змін у країні, майданчиком для суспільної дискусії та вироблення єдиної стратегії.

З огляду на зазначене неурядові організації є складовою частиною будь-якого суспільства, що існує в умовах демократичного режиму. Залежно від особливостей кожного окремого суспільства відрізняються тільки кількість цих організацій та обсяг дій, які вони виконують. Вони є невід'ємною умовою і необхідною складовою політичного процесу і формальної політичної структури демократичної держави. Співпрацюючи з органами влади, політичними партіями, народними депутатами, міністерствами та відомствами у складі робочих груп і впливаючи на громадську думку, неурядові організації здатні досягти необхідних політичних рішень у межах можливих напрямів реформування вітчизняної податкової системи. Отже, неурядові організації є важливим фактором соціального і політичного життя, а також прискорюють демократичні процеси і роблять їх незворотними.

Західні джерела розрізняють такі види організацій:

1. Громадські організації (Civil society organizations) – формальні й неформальні групи індивідів або асоціацій, які не належать ні владним, ні бізнес-структурам;

2. Неурядові (недержавні) організації (Non-governmental organizations), які часто плутають із поняттям громадянського суспільства. Насправді вони становлять лише верхівку "айсберга" громадянського суспільства. Вони вирішують питання гуманітарної допомоги, захисту прав людини, екологічної безпеки. Розрізняють неурядові організації з членством і без нього;

3. Неурядові організації з розвитку (Non-governmental development organizations) – організації, які здійснюють пошук шляхів залучення коштів задля розвитку певного регіону. Розрізняють організації північного і південного типів. Північні – працюють тільки в напрямі розвитку регіонів. Південні залучаються і до інших проєктів на місцевому рівні;

4. Регіональні організації (Community-based organizations) – це невидима частина "айсберга" громадських організацій, що міститься під шаром неурядових організацій. Зазвичай це організації з членством, які розташовані і діють у межах певного регіону. Регіональні організації не завжди формально зареєстровані. Вони складаються з гуртків, груп інтересів, клубів. Ці організації працюють на волонтерських засадах, хоча й отримують гранти від недержавних організацій;

5. Представницькі неурядові організації (Advocacy NGOs) – організації, які не мають індивідуального членства, а складаються з професійних груп або регіональних неурядових організацій, що прагнуть розширити свої права шляхом колективних зусиль у місцевих асоціаціях і державних структурах. Вони можуть мати місцевий, регіональний, національний і міжнародні масштаби. Представницькі організації забезпечують тренінги, збір інформації та проведення досліджень для своїх членів;

6. Асоціації груп інтересів (Interest group associations) – це асоціації професіоналів. Профспілки найбільш повно представляють цю групу організацій. Неурядові організації відрізняються від профспілок тим, що вони формально є відповідальними тільки перед собою, тоді як профспілка звітує перед своїми членами.

Неурядові організації в Україні офіційно не мають права на здійснення законодавчої ініціативи. Тому лобіювання є єдиним "прямим" шляхом представлення суспільної думки й інтересів суб'єктів господарювання.

Зокрема, податковий контроль є одним із видів фінансового контролю, серед підвидів якого виділяють і громадський контроль. Саме його реалізацію і здійснюють неурядові організації – представники громадськості. Цілі таких організацій полягають у підвищенні рівня правової обізнаності платників податків, формуванні податкової культури та захисті прав сумлінних платників податків. Тому можна стверджувати, що загалом цілі й завдання неурядових організацій у межах адміністрування податків і зборів аналогічні, із незначними варіаціями, що залежать від місії створення тієї чи іншої організації.

Існує інформація, що в Україні щороку кількість неурядових організацій збільшується на 1-2 тис., і становить уже більше 40 тис. Із загальної маси переважна їх частина (понад 90 %) діє в регіонах або на місцевому рівні, більше 4 % є загальнонаціональними і 1 % – міжнародними.

Локація найбільшої кількості неурядових організацій у столиці України є показовою, адже саме м. Київ є центром прийняття важливих політичних рішень щодо реформування тієї чи іншої сфери, зокрема податкової політики країни.

І тут постає запитання: які ж чинники призвели до безпрецедентного системного зростання кількості неурядових організацій в Україні?

Аналіз дав змогу нам виокремити щонайменше шість взаємопов'язаних причин цього процесу, а саме:

1) демократизація й ідеалізація громадянського суспільства: урахування суспільних думок та збільшення рівня відкритості даних стало сприятливими умовами для розвитку неурядових організацій;

2) зростання попиту на незаангажований аналіз і подання оперативної інформації: суспільство "бомбардується" несистемною та ненадійною інформацією, при цьому неурядові організації можуть збирати достовірні дані, узагальнювати й систематизувати їх, надаючи при цьому висновки і рекомендації;

3) зростання кількості державних і недержавних міжурядових організацій (наприклад, СОТ, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд тощо);

4) розвиток інформаційно-комунікаційних технологій: розширення зони покриття Інтернету призвело до недорогого, миттєвого і значною мірою нерегульованого потоку інформації, тому важко обмежити приплив інформації з позиції авторитарних урядів;

5) глобалізація фінансування діяльності неурядових організацій: питання фінансування є важливим, адже багато організацій працюють із невеликими бюджетами та штатом експертів. Практика показує, що більша частина фінансування надходить від розвинутих країн до країн, що розвиваються, або країн із перехідною економікою. Разом з тим іноземне фінансування викликає питання про довіру до фінансованої неурядової організації, що вимагає більшої прозорості та складності у формуванні звітності, коли в діяльності таких організацій беруть участь міжнародні донори;

6) низька ефективність діяльності державного сектору: ерозія довіри до лідерів країни та урядових інституцій, що спричинено нескінченними скандалами, у яких беруть участь представники владних структур і народні депутати. Саме низька ефективність діяльності народних обранців змушує громадян ставити під сумнів легітимність уряду. Саме в такий момент недовіри діяльність неурядових організацій, які захищають інтереси громадськості, є найбільш виправданою.

Потрібно додати, що на допомогу неурядовим організаціям із 2016 року стало виконання державою умов Міжнародної хартії відкритих даних: насамперед робити урядові дані відкритими початково. Відповідальним органом стало Державне агентство з питань електронного урядування України. У процесі реформування державні органи України публікують все більше відкритих даних із різних сфер діяльності.

Яскравим прикладом значного впливу неурядових організацій на прийняття політичних рішень у межах реформування податкової системи є досвід США, а саме функціонування двох організацій:

1) Американці за податкову реформу (Americans for Tax Reform – ATR) – впливова некомерційна організація, яка виступає проти будь-якого збільшення податкового тиску в США. Кількість членів – 60000. Організацію заснував Гровер Норквіст (Grover Norquist) у 1985 році за ініціативою тогочасного президента США Рональда Рейгана. З 1992 року ATR проводить щотижневі збори консервативних і республіканських активістів у форматі "без преси і не під протокол" задля узгодження своїх дій і стратегії поведінки. Досить швидко такі "зустрічі по середах" стали важливим вузловим центром консервативних і республіканських політичних організацій США;

2) Союз захисту платників податків (The Taxpayers Protection Alliance – TPA) – є неприбутковою непартійною організацією, спрямованою на просвітництво громадськості через дослідження, аналіз і поширення інформації про вплив держави на економіку. Залучаючи громадськість – платників податків, TPA змушує політиків нести відповідальність за вплив їх професійної діяльності на суспільство і пропонує практичні способи вирішення проблем дефіциту бюджету та державного боргу. TPA інформує громадськість про неефективну діяльність держави, а також шахрайство і зловживання владою з боку чиновників.

Отже, вітчизняним неурядовим організаціям, які функціонують у межах підтримки процесу реформування податкової політики, є на кого рівнятись і запозичувати кращий світовий досвід в організації діалогу "неурядова організація – суспільство – держава".

Як підсумок, зазначу, що участь неурядових організацій у процесі лібералізації податкового законодавства є важливою й затребуваною в сучасних економіко-соціальних умовах. Дійсно, активно розвинене громадянське суспільство може дисциплінувати державу, просувати (лобіювати) інтереси різних груп населення, забезпечувати їх активну участь в політичному житті. Однак політичні структури повинні розуміти, що їх компетентність має бути на високому рівні, щоб була можливість конкурувати з представниками громадськості в межах задоволення чи спростування затребуваних суспільством податкових змін.

Зауважу, що зміна податкової системи має відбуватися згідно з таким алгоритмом:

1) виявлення проблеми;

2) з'ясування причин існування проблеми;

3) визначення можливих способів вирішення;

4) імплементація оптимального способу;

5) виконання та реалізація зміни;

6) оцінка результативних показників внесених змін.

При цьому застосування експертного потенціалу, що представляється у межах функціонуючих неурядових організацій, має бути максимально ефективним.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2020

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання Вісник МСФЗ
Контакти редакції:
ifrs@ligazakon.ua
 
Даний функціонал доступний передплатникам в електронному виданні.
Якщо Ви ще не передплачуєте видання, замовте безкоштовний доступ до демо-номера
або підпишіться на видання Вісник МСФЗ