Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
ООО "ЛИГА ЗАКОН"
Як одержати максимум користі від розкриттів за IFRS 9 і IFRS 7

Чимало організацій у всьому світі вже встигли двічі подати річну фінансову звітність за IFRS 9 "Фінансові інструменти", навіть попри його відносно недавнє (в історичній перспективі) набуття чинності. Це значить, що їм неминуче довелося визначати очікувані кредитні збитки за фінансовими активами. Настав час перевірити, наскільки насправді корисною була ця інформація для інвесторів, адже тепер на руках в інвесторів звітність за два річні періоди, яку можна порівнювати.

У цьому допоможе нова презентація для інвесторів від віцеголови Ради з МСФЗ Сью Ллойд (Sue Lloyd) і Сіда Кумара (Sid Kumar), члена технічного персоналу, відповідального за зв'язки з інвесторською спільнотою. На ілюстративних прикладах вони пояснюють логіку визнання й виміру очікуваних кредитних збитків і пов'язані з ними розкриття у звітності. Того ж місяця на цю саму тему ще були представлені освітні матеріали щодо оцінки очікуваних кредитних збитків з урахуванням пандемії.

Вимоги до визнання й виміру очікуваних кредитних збитків викладено в IFRS 9, а вимоги до розкриття інформації – в IFRS 7. Нові вимоги найвірогідніше позначилися на звітності банків та інших фінансових інститутів (отже, актуальні для користувачів звітності саме цих організацій), тому всі приклади насамперед підходитимуть саме банкам.

Нагадаємо, із чого все взагалі починалося. Хоч за сьогоднішньою "коронавірусною" кризою багато хто міг уже забути попередню, але ж та сталася всього лиш 12 років тому, що в історичній перспективі дуже недавно. Тоді багато хто скаржився на недоліки моделі зазнаних збитків у МСФЗ, яка призводила до дуже запізнілого визнання збитків, до того ж ще й не в повному обсязі. Багато хто зауважував, що факт знецінення інколи відображався у звітності значно пізніше від того моменту, коли якийсь актив виявлявся за фактом уже весь зношений, – і чимало укладачів звітності користувалися цим свідомо. До того ж саму цю модель у світі застосовували по-різному, що скорочувало порівнюваність звітності.

Ще однією вагомою причиною численної критики (згодом – на найвищому рівні, з боку фінансових міністрів "Великої двадцятки") була загальна складність: досить часто компанії використовували кілька моделей знецінення навіть щодо того самого активу. Наприклад, деякі боргові інструменти для продажу могли вимірювати за справедливою вартістю (а знецінення – відповідно, нараховувати саме з неї), але за інших умов ці самі інструменти вимірювали за амортизованою вартістю, а знецінення оцінювали на підставі очікуваного зниження грошових надходжень. Багато хто водночас розмірковував над питанням, чи потрібно взагалі визнавати знецінення на підставі справедливої вартості, якщо актив продавати ніхто не збирається, тож знецінення через продаж визнано також не буде. Загалом, у головах в інвесторів панувала велика плутанина.

Новий підхід в обліку

І ось у 2009 році, у відповідь на заклики G20, Рада з МСФЗ представила нову модель – ECL, від "Expected Credit Losses". Що її відрізняє? Завдяки її наявності в IFRS 9 той самий підхід завжди використовують щодо абсолютно всіх інструментів, для яких характерне знецінення. До того ж сам цей підхід дуже близький економіці трансакції, адже розрахунок знецінення ведуть із першого ж дня та на підставі очікуваного зниження грошових надходжень на строк дії фінансових інструментів, що залишився.

Підхід усунув чимало складностей попередньої логіки. Так, організаціям тепер не потрібно орієнтуватися на встановлені межі вартості, перетин яких був раніше маркером знецінення. Інакше кажучи, тепер знецінення стали визнавати завжди – й оновлювати відповідно до очікувань на підставі всієї доступної інформації на дату звітності.

Це забезпечує краще подання фінансової інформації у звітності. Абсолютно відповідно до рекомендацій G20 IFRS 9 вийшов більш орієнтованим на майбутнє й дає змогу взяти до уваги більше інформації на противагу попередній моделі зазнаних збитків. Це також означає й підвищену чутливість нової моделі до зміни економічних умов, а значить – забезпечує більш своєчасне визнання збитків. А нові вимоги до розкриття інформації додали звітності додаткової прозорості.

На схемі наведено умовне зображення всієї механіки цієї моделі. Ми бачимо три, назвемо їх у цьому матеріалі, "Стадії" визнання збитків за будь-якою виданою позичкою (пам'ятаємо, що суть ECL розглядаємо переважно в банківських термінах, оскільки ці організації зачепило насамперед і більше за решту – GAAP.RU). Банківський менеджер визначає, до якої саме Стадії належить у цей момент позичка, залежно від того, як фактична поведінка цієї позички співвідноситься з очікуваннями, коли позичку було видано (якщо, нехай так, хочеться розглянути модель на прикладі будь-якої іншої фінансової організації, то тут можна додати – "або коли облігацію чи інший борговий інструмент було придбано" – GAAP.RU).

Стадія 1 – це позички, які обслуговують, є надійними та працюють. Кредитні ризики щодо них невеликі. Отже, ECL – очікувані кредитні збитки – визнають протягом 12 місяців або зважують з урахуванням вірогідності дефолту протягом 12 місяців.

На відміну від попереднього випадку, позички (або облігації чи інші фінансові інструменти) на Стадії 2 уже характеризуються істотним збільшенням кредитного ризику, а це означає визнання очікуваних кредитних збитків уже протягом усього терміну дії (або зважування з урахуванням вірогідності виникнення дефолту впродовж решти строку дії фінансового інструмента). Якщо говорити про банківські позички, то такі вважають проблемними.

Нарешті, на третій Стадії розглядають позички, які не працюють, "погані". Саме ці позички лиш тепер було б визнано як ті, що знецінилися, відповідно до старої моделі. Так само, як у попередньому випадку зі Стадією 2, очікувані кредитні збитки тут потрібно буде вимірювати протягом усього строку дії, що залишився, з тим лише винятком, що їхня величина точно буде більшою.

Модель передбачає можливість "міграції" фінансового інструмента між цими стадіями. У принципі, уже впродовж перших 12 місяців може надійти інформація, на підставі якої менеджери дійдуть висновку про невідповідність результатів очікуванням, тому позичка або інший інструмент перемістяться на другу Стадію, а потім, можливо, і далі, і ECL потрібно буде виміряти вже протягом усього терміну дії. Однак можлива й зворотна ситуація, коли проблемна позичка раптом повертається на Стадію 1. Але навіть якщо зміни Стадії не відбувається зовсім і фінансовий інструмент залишається, наприклад, на другій Стадії період за періодом, інформація про очікувані кредитні збитки буде постійно оновлюватися з урахуванням нової інформації, що надходить у розпорядження менеджерів кожного нового звітного періоду.

Розкриття інформації

Модель ECL принесла із собою значні зміни щодо обліку, але не менше нового вона значила й для розкриття інформації. Відповідно до прийнятого Радою з МСФЗ підходу розробляли вимоги до розкриття інформації на підставі ключових цілей розкриття, яких IASB розрізняє три типи, і всі вони спрямовані, зрозуміло, на те, щоб забезпечити користувачів звітності більш корисною інформацією:

• інформація про практику управління кредитним ризиком в організації та як вона співвідноситься з визнанням і вимірюванням очікуваних кредитних збитків (використовувані методи, припущення, вхідні дані тощо);

• кількісні та якісні дані, що дають змогу користувачам оцінювати складники фінансової звітності, включно зі змінами в очікуваних кредитних збитках і причинами для цих змін;

• інформація про кредитний ризик організації (кредитний ризик, властивий фінансовим активам і зобов'язанням організації).

Є три основні причини для зміни очікуваних кредитних збитків:

1. Зміни в обсягах кредитування.

2. Зміни в очікуваннях щодо кредитного ризику.

3. Судження й оцінки.

Розгляньмо їх трохи докладніше.

Зміни в обсягах кредитування

Як відомо, нова модель ECL потребувала вимірювати очікувані кредитні збитки буквально з першого ж дня, щойно позичку було видано. Це значить, що зміна обсягу кредитування – наприклад, у бік збільшення через розширення кредитного ліміту – за інших рівних (навіть якщо кредитний ризик залишиться тим самим) означатиме збільшення очікуваних кредитних збитків, а в прибутках і збитках буде зафіксовано більші витрати на знецінення. Тож витрати на знецінення, як бачимо, самі собою не є поганою новиною, якщо все точно обраховано. Ось чому для інвесторів так важливі дані щодо позичкового портфеля фінансової організації.

Зробити це можна приблизно так, як наведено в таблиці, що демонструє переміщення позичок між трьома описаними вище Стадіями знецінення. Інвестори мають право знати, як на очікуваних кредитних збитках позначився обсяг кредитування – як у цьому випадку, наприклад, коли було видано ще одну позичку на 1,064 у.е. – щоб уже самим розраховувати коефіцієнти покриття. Ця таблиця має назву "Таблиця реконсиляцій", і це хороший спосіб забезпечити інвесторів потрібною їм інформацією. Зазначимо, що у стандарті IFRS 9 таблиці реконсиляції обов'язковою умовою, звичайно, не значаться, однак дуже багато банків усе одно із самого ж початку їх використовували.

На цьому слайді наведено приклад реконсиляції резервів під знецінення. Як видно з даних таблиці, випуск нових позичок призвів до збільшення на три одиниці резервів під знецінення за позичками, що належать до першої Стадії. І приблизно дві одиниці зі змін, що залишилися, у резервах під знецінення позичок із першої Стадії зараховують до інших причин, у цьому випадку – зміна оцінок кредитного ризику. Це одна з причин, чому інвесторам краще презентувати обидві таблиці відразу – так вони можуть бачити повну картину: і розбивка нових позичок за трьома категоріями ("Стадіями"), і вплив цього на створювані резерви під знецінення.

Зміни в очікуваннях щодо кредитного ризику

Зміна очікувань щодо кредитного ризику – ще один ключовий чинник. Цю інформацію потрібно розкривати у звітності також за допомогою таблиць реконсиляцій, що показують детальні зміни за Стадіями внаслідок перенесення позичок або інших фінансових активів з однієї категорії в іншу, а також зміни в резервах унаслідок списань і модифікацій.

Перед нами ще один приклад таблиці реконсиляції на кшталт тих, які розглядали щойно. Бачимо, як у першому стовпчику чітко показано зміни в резервах унаслідок перенесення позичок між Стадіями. У результаті резерви підскочили майже на сотню, з 97 до 195. Ну а значення "3" у нижній частині таблиці, як ми розглянули вище, з'явилося там унаслідок випуску нової позички – власне, так його зазначено й тепер. Завдяки цьому інвестори мають максимально чітке розуміння, чому саме у фінансовій компанії відбулися зміни в резервах у кожному випадку.

І навіть це ще не все, тому що той самий приклад реконсиляцій унаслідок зміни оцінок кредитного ризику можна навести з іще більшою деталізацією – як, наприклад, у цій таблиці нижче. Забули зазначити, що і в ній, і в усіх попередніх випадках цифри автори-укладачі взяли "зі стелі", суто з ілюстративною метою, тому це не приклад реальних розкриттів, але радше наочний зразок. Така додаткова, зовсім не обумовлена вимогами деталізація лише додає прозорості фінансової звітності.

Також варто зауважити, що оскільки нова модель ECL передбачає багато роботи з цифрами, кількісну інформацію можна показувати інвесторам у тимчасовій перспективі – тим паче, що у випадку з IFRS 9 у нас уже є щонайменше дані звітності за два повноцінні роки. Наприклад, можна показувати порівняння за роками у вигляді таких таблиць. Тут у верхній частині наведено процентне співвідношення резервів за виданими позичками з розбивкою за кожною з трьох Стадій (логічно, що найбільші належать до позичок третьої Стадії, які можна назвати "поганими"), а в нижній частині – розбивка самих позичок за кожною з трьох Стадій. Позички "поганої" категорії і в перший, і в другий рік, виявляється, все-таки були в меншості.

Представники IASB також закликають активно використовувати розкриття з розбивкою за портфелями позичок (або інших фінансових інструментів). Як приклад, якщо були зміни в зовнішніх економічних чинниках – скажімо, та ж пандемія COVID-2019, яка призвела до зростання безробіття, – то за логікою вплив цього на кредитний ризик портфеля роздрібних позичок і портфеля комерційних позичок серйозно відрізнятиметься. За аналогією розбивка за портфелями дасть змогу інвесторам бачити детальну картину знецінення, а саме, які позички перемістилися, скажімо, з першої Стадії в другу – переважно короткострокові чи довгострокові.

Зміни в судженнях і оцінках

І нарешті, щодо останнього пункту – зміни, обумовлені змінами в судженнях і оцінках. Укладачам звітності рекомендовано ретельно показувати всі зміни й причини для змін у ввідних даних, припущеннях і методах оцінки, застосовних для вимірювання очікуваних кредитних збитків як протягом 12 місяців, так і на весь термін дії фінансового інструмента. Укладачам звітності необхідно пояснювати, як прогнозну інформацію використовують у їхній моделі ECL, не забуваючи при цьому й про макроекономічні показники (як живий приклад, безробіття та інфляція, а в США – громадські заворушення, сьогодні будуть дуже актуальні).

Відмінність від базельської моделі

Занурюватися в деталі відмінностей наприкінці презентації – такої мети, звичайно, не було. Просто для інформації, LGD – це в моделі Базельського комітету втрати в разі настання дефолту, а EAD – абревіатура, що позначає вплив дефолту. Якщо обійти стороною всі ці тонкощі й пояснити головну відмінність "на пальцях", то вона така: під час розрахунку регулятивного капіталу вірогідність настання дефолту оцінюють лише протягом 12 місяців, тоді як модель ECL в IFRS 9 дванадцятимісячний період використовує тільки щодо Стадії 1, а далі переходить на весь термін дії фінансового інструмента у випадку Стадій 2 і 3.

Такий перехід на весь термін дії в окремих випадках приводить до того, що оцінена величина очікуваних кредитних збитків виявляється навіть більшою від очікуваних збитків, оцінених відповідно до регулятивних вимог Базельського комітету. Скажемо більше – таке буває досить часто. Через це Базельський комітет дозволив місцевим регуляторам давати банкам 5 років плавного переходу на вимоги, які, вочевидь, зумовлять створення навіть більших резервів під знецінення.

Джерело: GAAP.RU

За матеріалами: IFRS

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2020

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання Вісник МСФЗ
Контакти редакції:
ifrs@ligazakon.ua
 
Даний функціонал доступний передплатникам в електронному виданні.
Якщо Ви ще не передплачуєте видання, замовте безкоштовний доступ до демо-номера
або підпишіться на видання Вісник МСФЗ