Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
ООО "ЛИГА ЗАКОН"
Зміни в порядку розкриття банківської таємниці: що ж відбулося?

Більшість пересічних, але хоча б трохи обізнаних громадян протягом уже тривалого часу вважають аксіомою положення про те, що банківська таємниця може бути розкрита зацікавленій в її отриманні особі лише за судовим рішенням. Тому новина, що з'явилась днями, про надання Національному антикорупційному бюро України та Державному бюро розслідувань повноважень отримувати інформацію, яка становить банківську таємницю, лише за їх запитом викликала неабиякий резонанс у суспільстві.

На перший погляд саме так і здається: банківська таємниця відтепер лише формальність. Але, якщо спробувати розібратися, цей висновок постає вже не таким однозначним.

Передусім варто звернути увагу на те, що розкриття банківської таємниці не за судовим рішенням – не така вже і новина.

І річ навіть не в тім, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів" було ухвалено ще 31.10.2019, а набув він чинності 28.11.2019.

Здебільшого річ у тім, що насправді ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка встановлює перелік суб'єктів, що можуть мати доступ до банківської таємниці, а також відповідні підстави для нього, і до внесення цих змін допускала отримання прокуратурою, СБУ, НАБУ, ДБР, Нацполіцією, Антимонопольним комітетом за їх письмовою вимогою інформації про операції за рахунками конкретної юридичної особи або ФОП за конкретний проміжок часу.

Запроваджені зміни набули широкого розголосу та стали реальними лише після того, як НБУ постановою від 31.01.2020 р. № 13 уніс зміни до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. А так уже повелося в нашій державі, що "профільні" підзаконні НПА лишають далеко позаду закони й Конституцію України. Тому до внесення згаданих змін банки неохоче задовольняли відповідні вимоги.

Тепер останній бастіон упав, і жодних явних перешкод для дій "новачків" ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема п. п. 31 і 32 ч. 1, не залишилось.

Наскільки це вплине на відповідні суспільні відносини, нині важко говорити, оскільки підводне каміння буде виявлено тільки правозастосовчою практикою й стане помітним лиш згодом.

Але вже і зараз простежуються певні моменти, які можуть стати проблемними в спробах державних органів отримувати інформацію, що є банківською таємницею.

Так, п. 31 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено можливість для ДБР отримувати за його письмовою вимогою інформацію, що становить банківську таємницю, "у справах щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості в межах їх компетенції".

Компетенція будь-якого державного органу безпосередньо залежить від завдань, які ставлять перед ним.

Водночас "справи щодо виявлення необґрунтованих активів" є категорією цивільного процесу, а відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" на нього покладено завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття й розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Тоді взагалі незрозуміло, як компетенція ДБР може поширюватися на вказану категорію справ.

Можливістю подати цивільний позов у кримінальному провадженні ці сумніви розвіяти важко, адже згідно із ч. 1 ст. 290 ЦПК України єдиним суб'єктом, уповноваженим подати відповідний позов до суду, є прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка всім своїм складом жодним чином не стосується діяльності ДБР. Крім того, за змістом ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов може бути подано або в разі, якщо кримінальне провадження взагалі не могло бути розпочате через недостатність розміру "необґрунтованих активів", або в разі, якщо відкрите кримінальне провадження було закрито.

І це виявляється лише поверховим аналізом запроваджених змін.

Також хоча формулювання, використане в п. 32 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", не обмежує НАБУ лише справами щодо виявлення необґрунтованих активів, але жоден із суб'єктів, які мають повноваження на підписання й направлення відповідної письмової вимоги, передбаченої цією статтею, не мають необхідних процесуальних повноважень щодо збирання доказів у кримінальних справах.

Натомість такі обставини дають змогу стверджувати напевне, що зміни, про які йдеться, даючи нові можливості певним державним органам, не можуть змінити й не змінюють порядку отримання інформації й обсягу відповідних повноважень її запитувачів у межах здійснення досудового розслідування в кримінальних провадженнях.

Підготовлено спеціально для Платформи LIGA:ZAKON

Джерело: ЮРЛІГА

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2020

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання Вісник МСФЗ
Контакти редакції:
ifrs@ligazakon.ua
 
Даний функціонал доступний передплатникам в електронному виданні.
Якщо Ви ще не передплачуєте видання, замовте безкоштовний доступ до демо-номера
або підпишіться на видання Вісник МСФЗ