Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
ООО "ЛИГА ЗАКОН"
Обмін інформацією в межах транскордонних банківських депозитів

Починаючи ще з 2009 року у відповідь на широку міжнародну стурбованість щодо ухилення від сплати податків G20 заявила, що "ера банківської таємниці закінчилася". Відтоді у всьому світі спостерігається різке розширення меж податкової прозорості в проекції міжнародної системи автоматичного обміну податковою й фінансовою інформацією за стандартом CRS (Common Reporting Standard), який використовують у Системі автоматичного обміну фінансовою інформацією (Standard on Automatic Exchange of Information – AEOI). Поряд з AEOI існує також Система обміну інформацією за запитом (Standard of Exchange of Information on Request – EOIR). На сьогодні більше як 150 юрисдикцій узяли на себе зобов'язання впроваджувати EOIR, а 130 юрисдикцій беруть участь у виконанні положень Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах (Mutual Administrative Assistance in Tax Matters – MAC), яка забезпечує міжнародно-правову базу для всіх типів обміну та до якої щороку долучається дедалі більше країн. Крім того, нині понад 100 юрисдикцій узяли на себе зобов'язання автоматично обмінюватися інформацією, що стосується офшорних рахунків, і більше як 90 уже розпочали такий обмін. Ці нові ініціативи ознаменували поступову затребуваність у глобальній прихильності щодо прозорості в оподаткуванні.

Зазначені зміни сприяли появі посиленого інтересу з боку зацікавлених сторін для розуміння ступеня й меж впливу обміну інформацією (Exchange of information – EOI) як для оцінки його ефективності, так і для визначення стратегій, які могли б покращити його функціонування. До таких зацікавлених сторін належать юрисдикції членів Глобального форуму з питань прозорості та обміну інформацією для цілей оподаткування (the Global Forum), приватний сектор, неурядові організації та громадськість.

Банківські депозити (вклади) є ключовим компонентом транскордонної інвестиційної діяльності. У Керівних принципах звітності Банку міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements – BIS) банківські депозити визначають як "усі вимоги, що свідчать про існування депозиту, включаючи необоротні депозитні сертифікати, які не представлені оборотними цінними паперами резидентів у будь-якій валюті на довірчій основі". Цим документом також установлено, що позики або депозити, оформлені від імені третіх осіб, з нерезидентами в будь-якій валюті або з резидентами в іноземній валюті представляють міжнародні активи, які також належать до категорії позик і депозитів. Водночас банківські депозити включають оборотні активи між пов'язаними банками. Інший головний компонент загальних зобов'язань банків – це володіння банківськими цінними паперами. Акціонерні пакети боргових цінних паперів повинні містити ті, що зберігаються від їх власного імені, і ті, що зберігаються від імені третіх осіб у складі т. зв. довіреної діяльності.

Варто наголосити, що, по-перше, якість звітності інформації про цінні папери нерівномірна. Деякі країни не збирають і не повідомляють інформацію про цінні папери як частину банківських зобов'язань у даних BIS, а це означає, що важко порівняти ті країни, які зараховують цінні папери до загальних показників банківських зобов'язань, з тими країнами, які їх не включають. Ключовою причиною цього є те, що банкам складно ідентифікувати країну-контрагента й сектор власників торгових цінних паперів.

По-друге, банківські депозити (на відміну від ширших банківських зобов'язань) можуть забезпечити належний рівень обміну інформацією в межах EOI. Це відбувається тому, що цінні папери, які зберігаються в банках на транскордонному рівні, можуть зберігатися там не від імені окремих домогосподарств, які можуть приховувати багатство, а від імені пайових фондів або інших компаній з управління активами. За даними BIS, деякі міжнародні фінансові центри з об'ємними банківськими зобов'язаннями, такі як Бермудські Острови, Люксембург або Кайманові Острови, є відомими центрами діяльності з управління активами. Якщо взаємні фонди або хедж-фонди купують і продають активи, то вони можуть зберігати ці активи на депозитах у банках, які є зберігачами таких коштів. Цілком імовірно, що такі види банківських зобов'язань будуть менш чутливо реагувати на розширення ЕОІ порівняно з банківськими депозитами, які зберігають окремі платники податків або які їх утримують через компанії-посередники.

Визначення того, що ж таке міжнародний фінансовий центр, є суперечливим і складним предметом. В академічній літературі простежуються найрізноманітніші думки, що ґрунтуються на широкому спектрі критеріїв. Ці критерії досить часто суб'єктивні. З погляду оцінки ЕОІ щодо банківських депозитів, ідеальний акцент був би на тих юрисдикціях, які спеціалізуються на міжнародному банківському бізнесі. Це є важливим застереженням, оскільки різні міжнародні фінансові центри можуть мати різну спеціалізацію. Наприклад, одні міжнародні фінансові центри можуть спеціалізуватися на страховій діяльності, другі функціонують як центр хедж-фондів і взаємних фондів, інші – у межах здійснення банківської діяльності. Отже, можна стверджувати, що оцінка впливу EOI вимагає тонкого розуміння відмінностей між видами міжнародних фінансових центрів, що спричинить появу різних способів розширення меж застосування EOI.

Водночас потрібно зауважити, що до найважливіших чинників формування міжнародного фінансового центру належать такі:

• стала фінансова система та стійка валюта зі стабільним курсом;

• політична й соціальна стабільність у країні;

• вигідне географічне положення;

• розвинена фінансова інфраструктура;

• відкритість економіки для вільного руху капіталу;

• надання національного режиму для іноземних фінансових інституцій;

• ліберальне ставлення до бізнесу й економічна свобода;

• сучасні технології передавання інформації;

• людський капітал, який володіє відповідними професійними навичками та спеціальними фінансовими знаннями;

• відповідність сучасним світовим стандартам у сфері обліку, звітності, нагляду й регулювання.

Міжнародні фінансові центри є системоутворювальною ланкою не лише глобальної фінансової, а й глобальної господарської системи. Вони формують структуру сучасної конкурентоспроможної економіки, інтегрованої у світове господарство, тому рішення про створення міжнародних фінансових центрів виходить за межі фінансової системи. Воно визначає профіль і структуру всієї глобальної економіки. Такі центри сприяють рівноправному входженню країн базування та країн-учасниць у глобальну фінансову й виробничу системи, забезпечують конкурентоспроможність національних економік, розвиток людського потенціалу, краще використання чинників виробництва, зростання зайнятості тощо.

Загалом розмір транскордонних банківських депозитів, які утримують компанії й фізичні особи у 40 ключових міжнародних фінансових центрах, знизився на 34 % порівняно з максимумом у 1,6 млрд дол. США, а саме зменшившись на 551 млрд дол. Щодо цього ОЕСР зазначає, що початок автоматичного обміну інформацією (AEOI) відповідно до Загального стандарту звітування (CRS) ОЕСР становить приблизно дві третини зменшення.

Використання даних щодо транскордонних фінансових зобов'язань у міжнародних фінансових центрах було ключовим засобом оцінки впливу EOI. Міжнародні експерти у своїх дослідженнях засвідчили, що банківські зобов'язання в міжнародних фінансових центрах суттєво не зменшилися з моменту розширення ЕОІ з 2008 року після заяви G20 про те, що ера банківської таємниці закінчилася. Хоча було наголошено, що в деяких юрисдикціях із низьким рівнем оподаткування спостерігалося падіння банківських депозитів після підписання нових угод про EOIR.

До того ж BIS щоквартально публікує дані про банківські зобов'язання, включно з депозитами, іншими акціями банків, цінними паперами тощо, які зведено на рівні юрисдикції. Наприклад, у Франції цей Банк публікує загальні депозити, які зберігають французькі резиденти в іноземних банках, і загальні депозити, що зберігають іноземні резиденти у французьких банках.

Варто зазначити, що дані про банківську діяльність повсякчас використовують для вивчення впливу обміну інформацією на національні податкові системи. На те є кілька причин. Доступ до банківської інформації, яка так би мовити передбачувана для цілей оподаткування, спеціально обумовлено угодами в межах EOIR. Крім того, інформація про банківські депозити, що містяться за кордоном, є однією з категорій інформації, на яку поширюється стандарт AEOI. Це означає, що в міру зміни транскордонної інвестиційної діяльності через EOI банківські депозити є одним з активів, які найбільше зазнають впливу таких змін.

Ба більше, банківські дані – одні з найбільш якісних даних про міжнародну фінансову діяльність. Останнім часом BIS згенерував значну кількість даних, зробивши їх загальнодоступними для різного кола користувачів. Ці дані містять двосторонню інформацію для юрисдикцій, що звітують, яка містить дані щодо активів, які перебувають у межах такої юрисдикції у власності резидента юрисдикції контрагента.

Так, у загальнодоступному файлі BIS є 47 юрисдикцій. З них 29 юрисдикцій мають дані про двосторонніх контрагентів у відкритому доступі, зокрема: Австралія, Австрія, Бельгія, Бразилія, Канада, Чилі, Китайський Тайбей, Данія, Фінляндія, Франція, Греція, Гернсі, Гонконг, Китай, Ірландія, Острів Мен, Італія, Джерсі, Корея, Люксембург, Макао, Китай, Мексика, Нідерланди, Філіппіни, Південна Африка, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Великобританія та Сполучені Штати Америки.

Із цих 29 юрисдикцій сім надають розширення часових рядів у вибірці з обмеженим доступом BIS. Ще 14 юрисдикцій надали BIS обмежені, але близькі до повних двосторонніх дані для різних часових періодів. Проте надані дані стосуються різного часового лага. Конфіденційні двосторонні дані, повідомлені BIS, недоступні, а тому їх не використовують у роботі.

Варто зауважити, що під час аналізу особливостей впливу банківських депозитів їхніми бенефіціарами є т. зв. небанківські категорії, як-от: домогосподарства, корпорації, державні установи, некорпоративні підприємства, такі як трасти, та інші нефінансові установи (наприклад, благодійні організації й фонди). Незважаючи на те, що це вужча категорія, ніж бенефіціари всіх банківських зобов'язань, навіть ця категорія є широкою і становить низку проблем із погляду точної оцінки впливу ЕОІ. Важливим застереженням аналізу є те, що різні типи небанківських суб'єктів можуть по-різному реагувати на певні економічні явища та їх трансформації.

Водночас заслуговують на увагу кілька додаткових обмежень BIS. Так, дані реєструються як спостереження на кінець кварталу та становлять відповідні запаси. Тож ці дані забезпечують лише короткий огляд депозитів у певний момент часу й не можуть надати детальну інформацію про такі фінансові потоки за відповідно обрані періоди порівняно зі змінними потоками. Ба більше, дані про депозити узагальнюються на основі негайного, а не остаточного володіння.

Спробуємо проаналізувати вплив ЕОІ на транскордонні банківські депозитні вкладення. Зокрема, одним із питань вивчення впливу ЕОІ на фінансову діяльність у міжнародних фінансових центрах є вибір найбільш відповідної змінної результатів для аналізу. Оцінюючи вплив ЕОІ на розмір активів у згаданих фінансових центрах, метою має бути аналіз тих фінансових активів, на які впливає ЕОІ, тобто тих фінансових активів, які, найімовірніше, міститимуть потенційні ризики для ухилення від оподаткування. Банківські депозити, що перебувають у фізичних осіб, є чітким прикладом класу активів, на який може вплинути ЕОІ. Це може бути тоді, коли їх утримують безпосередньо або як частину структур, призначених для приховування вигідної власності. До прикладу, з огляду на інформацію про зобов'язання швейцарських банків установлено, що банківські вклади становлять приблизно 25 % світового прихованого багатства. Використовуючи дані італійської програми добровільного оприлюднення прихованих активів, аргументовано, що, хоча банківські депозити є найбільш репатрійованим класом активів, вони становлять 13,5 % загального розміру розкритого багатства. При цьому дослідження, проведені у 2019 році, засвідчили, що міжнародні фінансові центри – це еквівалент багатства, який становить майже 10 % світового валового внутрішнього продукту.

Передусім варто наголосити, що останніми роками відбулося значне зменшення розміру банківських депозитів у деяких міжнародних фінансових центрах, про які було повідомлено BIS. Проблемою в оцінці впливу ЕОІ є спроба визначити, наскільки ці скорочення є наслідком ЕОІ або інших чинників. Є кілька аспектів, які потрібно врахувати. По-перше, на зміни в розмірах банківських депозитів впливатимуть такі неподаткові чинники, як привабливість інвестиційного та правового середовища юрисдикції, його загальне економічне зростання й останні або майбутні регуляторні зміни. По-друге, навіть якщо зміни в розмірах банківських депозитів спричинено умовами оподаткування, вони можуть не бути пов'язані зі змінами в межах EOI. Наприклад, оскільки депозити в міжнародних фінансових центрах потенційно являють собою приховане багатство, можливо, ці депозити було зменшено внаслідок інших форм податкового ухилення. Крім того, може, саме витоки даних за останні роки стали базовими в наданні інформації податковим органам для подолання проявів ухилення від сплати податків.

До того ж ступінь, у якому офшорні банківські депозити є прихованим багатством, досить важко визначити. З погляду оподаткування активи, що перебувають в офшорних зонах, можуть повністю відповідати податковим правилам. У такому разі очікують, що ці депозити не відповідатимуть вимогам EOI. Пакети банківських депозитів міжнародних фінансових центрів можуть також відповідати на інші сучасні податкові чинники, включно зі змінами в податковому середовищі й нормами національного податкового законодавства юрисдикції – власника капіталу. Вони можуть охоплювати зміни встановлених законодавством податкових ставок або зміни в податкових правилах, таких як ті, що можуть бути наслідком реалізації Плану дій BEPS чи тимчасових програм добровільного розкриття інформації для стимулювання викриття коштів, виведених із-під оподаткування за кордон.

Отже, є додаткова доказова база того, що відбулося суттєве розкриття раніше не розкритої інформації. З моменту широкого впровадження EOI, за різними оцінками, приблизно 500 тис. осіб розкрили дані про офшорні активи за допомогою програм добровільного розкриття інформації, що забезпечило 95 млрд євро додаткових податкових надходжень. Факт того, що значну частину цієї суми було забезпечено процесом розкриття інформації за допомогою програм добровільного розкриття інформації, створених до початку повномасштабної дії АЕОІ у 2017 році, указує на взаємозв'язок між поведінкою платників податків та ЕОІ. Однак потрібно зауважити, що активи, які перебувають в іноземних юрисдикціях, що були розкриті, можливо, не були репатрійовані. Ці активи могли так і залишитися в іноземних юрисдикціях.

Саме в минулому підписання договорів про EOIR або початок AEOI часто збігалося з внутрішньою реалізацією згаданих вище програм добровільного розкриття інформації й амністії (voluntary disclosure and amnesty programmes – VDPs). Оскільки ці VDPs можуть стимулювати платників податків з офшорними депозитами оголошувати або репатріювати приховані активи, то наявність цих податкових інструментів може бути змішаною змінною базових умов оподаткування. Тобто, можливо, що вплив, виявлений під час аналізу ЕОІ, насправді не є результатом ЕОІ, а, найімовірніше, наслідком VDP, що збігався в часі з розширенням меж використання EOI.

Є й інші пояснення, включно з можливістю того, що VDP можуть знизити рівень дотримання податкового законодавства, спонукаючи деяких платників податків збільшувати обсяги невідповідностей у межах розкриття інформації поза VDP. Нарешті, той факт, що кілька VDP у списку все ще є активними, може змінити результати. Самодекларування може досягти свого піка до кінця періоду прийняття VDP. Хоча переконливі докази щодо впливу VDP усе ще підлягають подальшому дослідженню, а подані докази засвідчують, що облік програм розкриття інформації, як видається, не може визнаватися недійсним через очікуваний негативний вплив AEOI на депозити іноземних банків. Насамкінець варто наголосити на відсутності зменшення розмірів банківських депозитів у межах міжнародних фінансових центрів щодо депозитів, які не стосуються фінансової діяльності, після фінансової кризи як доказ обмеженого впливу ЕОІ.

У контексті описаних вище міжнародних орієнтирів Україна повинна завершити всі законодавчі процеси, зокрема підписати міжвідомчі угоди, досягти взаємної згоди з партнерами щодо обміну, узгодити форми обміну з державами, які погодилися на обмін. На національному рівні необхідно імплементувати належним чином стандарт AEOI, урегулювати регулярне оновлення внутрішніх процедур відповідно до вимог стандарту AEOI, забезпечити дотримання вимог конфіденційності й захисту персональних даних, унормувати автоматизацію й технологічне забезпечення збирання інформації та обміну.

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2019

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання Вісник МСФЗ
Контакти редакції:
ifrs@ligazakon.ua
 
Даний функціонал доступний передплатникам в електронному виданні.
Якщо Ви ще не передплачуєте видання, замовте безкоштовний доступ до демо-номера
або підпишіться на видання Вісник МСФЗ