Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
Спробувати Оформити передплату
Спробувати Оформити передплату
ООО "ЛИГА ЗАКОН"
Одиниці вимірювання в МСФЗ 17 і чому вони такі важливі

У невеликій статті, присвяченій новому стандарту МСФЗ 17 "Договори страхування", Даррел Скотт (Darrel Scott), член Ради з МСФЗ, ділиться зі світовими інвесторами своїм баченням того, як нові вимоги сприятимуть відображенню реального фінансового стану емітента. Зауважимо, що чинні поки що правила (МСФЗ 4) багато хто сприймає як досить нечіткі, тож звітність компаній у різних країнах може дуже відрізнятися. Через це для порівняння страховиків між собою в основному покладаються на готівку, яку вони генерують, або статутний капітал. Очікується, що МСФЗ 17 після набрання чинності проллє світло на перспективи зростання прибутку страхових організацій із часом і допоможе інвесторам ухвалювати інформовані рішення. Стаття Даррела Скотта вийшла в межах останнього випуску "Інвесторських перспектив" – серії періодичних публікацій від Ради з МСФЗ, орієнтованих переважно на представників інвесторської спільноти.

Від самого початку експерт зауважує той факт, що значення одиниці вимірювання в МСФЗ 17 здебільшого недооцінюється, тоді як це є наріжним каменем моделі, яка зрештою відповідає за підсумкову прозорість фінансової інформації з нового стандарту.

МСФЗ 17 заснований на ключовій концепції, що прибуток потрібно визнавати лише тоді, коли відбувається надання відповідних послуг. Отже, недоотриманий поки що прибуток за договором – контрактна маржа – відображають як зобов'язання на балансі страхової організації. З іншого боку, втрати за наданими страховими послугами відображають у звіті про доходи, як тільки компанія очікує їх зазнати.

Вимога визначати одиниці вимірювання в МСФЗ 17 відображає економічні особливості страхової галузі: у 2021 році, коли всі компанії перейдуть на новий стандарт, вони відображатимуть у своїй звітності укладені з клієнтами договори на агрегованому, а не індивідуальному (окремо за кожним договором) базисі. Це відмінність МСФЗ 17 від інших стандартів, де зазвичай розглядають окремі договори для більшої прозорості підсумкової інформації.

З переходом на новий стандарт у 2021 році страховики, ще до проведення групування, насамперед розіб'ють усі свої договори за трьома основними категоріями: обтяжливі контракти, низькоприбуткові контракти та інші прибуткові контракти. Таким чином, увесь прибуток за третьою категорією не закриватиме собою втрати за першими двома. Із часом доходи за одними договорами можуть переважити втрати за договорами в межах тієї самої категорії, однак групувати в будь-якому разі не можна, якщо контракти випущено з розривом понад 12 місяців. Завдяки цій забороні інвестори одержать можливість стежити за розвитком прибутковості з часом – те, чого вони позбавлені сьогодні.

Як працює страхування? Набувачі страхового договору сплачують певну суму грошей (тобто страхову премію) страхувальникові для забезпечення стабільності свого фінансового стану в непередбачуваних обставинах. Страхові компанії беруть на себе зобов'язання про відшкодування, зважаючи на низку факторів, наприклад таких:

• велика частина страхових контрактів, пов'язаних зі страхуванням життя, призведе до виникнення страхової вимоги про виплату, просто момент її виникнення дуже невизначений;

страхові вимоги виникнуть і в разі страхових договорів, не пов'язаних зі страхуванням життя, просто не можна заздалегідь сказати, у випадку яких саме з них це відбудеться.

Агрегування дає змогу зменшити волатильність утрат, тим самим знижуючи невизначеність. Інакше кажучи, де набувають сили великі числа, втрати стають більш передбачуваними.

Чому ж таке значення в цьому має одиниця вимірювання? Загалом, це поняття під час роботи над стандартом МСФЗ 17 викликало чимало спорів, оскільки від нього прямо залежить час визнання прибутку за страховими послугами, але при цьому – не загальний прибуток, отриманий упродовж усього періоду дії договору, і не грошові потоки за виконанням зобов'язань. Для грошових потоків за виконанням зобов'язань страховики мають можливість оцінити очікувані грошові потоки на будь-якому рівні – окремого контракту, окремого портфеля страхових контрактів або групи, що складається з них, – а потім уже віднести їх до різних груп.

Однак одиниці вимірювання визначають загальну картину прибутковості: в ідеалі її тенденції має бути зафіксовано у звітності страховиків вчасно, щоб прибуток відображався разом із наданням страхових послуг, а втрати – тоді, коли вони стають імовірними. При цьому одиниця вимірювання зменшує витрати на підготовку звітності страховиків і водночас краще відображає економічну сутність страхування, оскільки укладачі звітності можуть групувати наявні в них контракти на основі характеристик цих контрактів і використовуваних підходів до керування ними.

Що ж являє собою одиниця вимірювання? По суті, це ключова концепція обліку, яка обумовлює, що саме підлягає обліку у фінансовій звітності організації. Вона відображає рівень агрегування активу або зобов'язання, що підлягають вимірюванню. Залежно від прийнятого компанією підходу (чи вимірювати на рівні окремих договорів, чи на рівні їх груп), відображені в її звітності величини можуть бути різними. Відповідно від вибору одиниці обліку буде залежним порядок визнання прибутку, а значить – і сприйняття інвесторами фінансових результатів компанії за звітний період.

Таким чином, з погляду компаній, що застосовують МСФЗ 17, одиниця вимірювання – це просто група страхових контрактів, а спосіб їх групування впливає на час визнання прибутку за надаваними страховими послугами, але не на вимірювання грошових потоків за ними. Попри такий особливий підхід до одиниць вимірювання в межах цього стандарту, порівняно з усіма іншими МСФЗ ключові принципи – ті самі. Наприклад, у МСФЗ 15 компанії визнають прибуток у момент надання послуги клієнтові, а в МСБУ 37 будівельні компанії створюють резерви під втрати, якщо витрати на виконання зобов'язання згідно з договором за очікуванням перевищать передбачувану економічну вигоду для них.

Навіщо агрегувати договори страхування для цілей обліку? У наступному прикладі пояснюємо, чому це важливо та як саме це задовольняє інформаційні потреби інвесторів та інших категорій користувачів звітності.

Припустімо, страхова компанія випускає три договори з періодом покриття в три роки. Кожний їхній набувач платить фіксовану премію в 10 у.е. у момент початку дії договору. Страховик очікує, що щороку зазнаватиме втрат у вигляді страхового відшкодування в 3,5 у.е. до закінчення строку дії договору. Наприкінці кожного року завершується термін дії якогось одного з трьох договорів.

Таким чином, у момент початку дії договорів страхова компанія очікує, що вона повинна буде надати покриття за всіма трьома контрактами першого року, за двома контрактами – другого, і за одним – третього, просто вона не може знати, який саме договір припинить дію наприкінці якого року.

Традиційною практикою в страховій індустрії є оцінювання величини й часу виникнення грошових потоків у міру виконання страховиком своїх зобов'язань – у середньому ці оцінки справедливі для кожного договору в складі групи, хоча на рівні окремих договорів фактичні результати можуть відрізнятися від середнього.

Отже, у цьому прикладі очікуваний строк дії кожного договору становить 2 роки, очікувані грошові відтоки – 7 у.е., а очікуваний дохід – 3 у.е., однак лише в одного з трьох кількісні параметри фактично збіжаться з цими очікуваними значеннями, навіть якщо вони реалізуються.

Через рік страховик знатиме, що договір А припинив свою дію. Залежно від обраного підходу до одиниць обліку у фінансовій звітності буде визнано різний прибуток.

Договір А

Договір B

Договір С

Усього

Середнє за кожним договором

Очікуваний строк

1 рік

2 роки

3 роки

6 років

2 роки

Страхові премії

10,0

10,0

10,0

30,0

10,0

Страхове відшкодування

(3,5)

(7,0)

(10,5)

(21,0)

(7,0)

Прибуток або збиток

6,5

3,0

(0,5)

9,0

3,0

У разі обліку на рівні групи краще буде відображено економічну сутність страхової діяльності. Договір А припинив свою дію, але група загалом поводилася відповідно до очікувань, і жодних змін у них не буде. Страховик, як і раніше, очікує до визнання загальний дохід у 9 у.е. протягом дії всіх договорів. За обліку на груповому рівні він визнаватиме його пропорційно страховому покриттю, що надається протягом очікуваного терміну дії договорів у складі групи. Наприклад, першого року він визнає очікуваний прибуток у 4,5 у.е., оскільки частка покриття за цей період становить половину очікуваного страхового покриття, яке буде надано для всієї групи контрактів (три договори першого року на загальну кількість років покриття, що дорівнює шести), а половина від очікуваного доходу в 9,0 становить 4,5. На груповому рівні після першого року не відбудеться жодних змін в очікуваннях, але на рівні окремих контрактів такі зміни в очікуваннях будуть для всіх трьох.

Якщо страховик вирішив вести облік окремо за кожним контрактом, усереднені очікування застосовні щодо кожного з трьох окремо. Отже, після припинення дії договору А відбудуться зміни в очікуваннях для всіх трьох контрактів: Договір А показав себе краще, ніж очікувалося, отже договори В і С тепер за очікуваннями покажуть себе гірше середнього. Якби здійснювалося групування, то позитивні й негативні зміни в очікуваннях за окремими контрактами взаємно перекривалися б, і у фінансовій звітності було б відображено лише чисті зміни в очікуваннях.

Для договору А відбудуться зміни в очікуваннях, оскільки він припинив свою дію після одного року – отже, він приніс страховикові страхові вимоги тільки за один рік замість очікуваних двох. Таким чином, очікувані грошові відтоки за ним зменшаться, а очікуваний прибуток зросте з 3 у.е. до 6,5 у.е., і все це буде визнано того року, коли він припинив свою дію.

Навпаки, для двох договорів, що залишилися, середні очікувані грошові відтоки збільшаться. Збільшення відображає той факт, що згідно з первісними очікуваннями обидва договори повинні були в середньому дати лише дві страхові вимоги, але тепер один із них, що залишився, за очікуваннями повинен дати врешті три. У результаті переглянутий очікуваний прибуток за двома договорами, що залишилися, зменшиться з 6 у.е. до 2,5 у.е. Отже, першого року страховик визнає загальний прибуток в 7,5 у.е., що дорівнює прибутку за договором А (6,5 у.е. плюс частка очікуваного прибутку за перший рік за двома договорами, що залишилися, що рівна 1 у.е.).

Головна думка, яку ілюструє цей приклад, полягає в тому, що інвесторам навряд чи буде корисною інформація про втрати, якщо очікування за страховими вимогами щодо всієї групи схожих між собою договорів не змінюються, хоча при цьому стане зрозуміліше, які контракти в межах групи зумовлять ці страхові вимоги. З тієї самої причини одна й та ж зміна в очікуваннях, яка може зробити деякі договори обтяжливими, також зробить інші договори менш прибутковими. Ключове питання в тому, як саме здійснювати групування. Однак головне – агрегування не повинно приховувати собою реальні економічні відмінності.

Повна версія статті англійською мовою доступна тут.

Джерело: GAAP.RU

_____________________________________________
© ТОВ "ІАЦ "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2018

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов'язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ "ЛІГА ЗАКОН" заборонено.

Мати доступ до номерів і всіх статей видання Ви зможете за умови передплати на електронне видання Вісник МСФЗ
Контакти редакції:
ifrs@ligazakon.ua
 
Даний функціонал доступний передплатникам в електронному виданні.
Якщо Ви ще не передплачуєте видання, замовте безкоштовний доступ до демо-номера
або підпишіться на видання Вісник МСФЗ